Методологические подходы к исследованию проблем хозяйственной правосубъектности предприятий (перспективный характер правового институционализма)

Abstract

Проведен анализ методологического инструментария исследования проблем правосубьектности. Определено, что последним результатом развития социологической теории позитивистского направления стала общая теория социальных систем. Она рассматривает отношения и структуры как абсолютно не зависящие от людей, от их намерений и стремлений, т.е. проявляет излишний естественнонаучный подход к исследованию социальных явлений, за что справедливо критикуется. Жизнь показала целесообразность методологического синтеза теорий позитивистского направления с бихевиористскими теориями, исходящими из примата психического над социальным, и перехода от общей теории социальных систем (с приматом социального над индивидуальным, недоучетом иррациональных факторов) к синергетической теории открытых нелинейных социальных систем (всеобще определяемых всей совокупностью известных и неизвестных факторов). Аргументировано, что с учетом этого для развития методологии хозяйственно-правового исследования, основу которого составляет комплексный, системный подход, целесообразно: (1) восхождение от общей теории систем к синергетике; (2) обращение к адекватной синергетической концепции институциональной экономической теории; (3) и, соответственно, применение адекватной системному синергетическому подходу и институциональной экономической теории методологии правового институционализма. Кроме того, подчеркнута адекватность правового институционализма органической концепции права, что еще раз подтверждает его перспективный характер и стратегическое значение. Если юридическая концепция правопонимания означает характерный западной традиции континентального права номинализм, переросший в чистую теорию права, предполагающий антиномию частных и публичных интересов и законодательное установление приоритета одного интереса над другим, то органическая концепция правопонимания и адекватная ей восточная традиция континентального права восполняет ее реализмом, предполагающим предусматриваемое правовым институционализмом органическое сочетание частных и публичных интересов на основе духовных ценностей и свободу участия всех управомоченных лиц в правообразовании. Перспективным направлением дальнейших исследований является исследование проблем хозяйственного права с позиций правового институционального подхода.

Проведено аналіз методологічного інструментарію дослідження проблем правосуб’єктності. Визначено, що останнім результатом розвитку соціологічної теорії позитивістського напрямку стала загальна теорія соціальних систем. Вона розглядає відносини і структури як такі, що абсолютно не залежать від людей, від їх намірів і прагнень, тобто проявляє зайвий природничо-науковий підхід до дослідження соціальних явищ, за що справедливо критикується. Життя показало доцільність методологічного синтезу теорій позитивістського напрямку з біхевіористськими теоріями, що виходять із примату психічного над соціальним, і переходу від загальної теорії соціальних систем (з приматом соціального над індивідуальним, недоврахуванням ірраціональних чинників) до синергетичної теорії відкритих нелінійних соціальних систем (загально визначених всією сукупністю відомих і невідомих чинників). Аргументовано, що з огляду на це для розвитку методології господарсько-правового дослідження, основу якого складає комплексний, системний підхід, доцільно: (1) сходження від загальної теорії систем до синергетики; (2) звернення до адекватної синергетичної концепції інституціональної економічної теорії; (3) і, відповідно, застосування адекватної системному синергетичного підходу та інституційної економічної теорії методології правового інституціоналізму. Крім того, наголошено на адекватність правового інституціоналізму органічної концепції права, що ще раз підтверджує його перспективний характер і стратегічне значення. Якщо юридична концепція праворозуміння означає характерний західній традиції континентального права номіналізм, який переріс в чисту теорію права, що передбачає антиномію приватних і публічних інтересів і законодавче встановлення пріоритету одного інтересу над іншим, то органічна концепція праворозуміння і адекватна їй східна традиція континентального права заповнює її реалізмом, який передбачає передбачене правовим інституціоналізмом органічне поєднання приватних і публічних інтересів на основі духовних цінностей і свободу участі всіх уповноважених осіб у правотворенні. Перспективним напрямком подальших досліджень є дослідження проблем господарського права з позицій правового інституціонального підходу.