Please use this identifier to cite or link to this item: https://dspace.nlu.edu.ua//jspui/handle/123456789/15617
Title: Темпоральна складова у просторово-часовому континуумі віртуальної реальності
Authors: Дзьобань, О.П.
Keywords: час
інформаційний простір
віртуальний простір
віртуальна реальність
темпоральність
время
информационное пространство
виртуальное пространство
виртуальная реальность
темпоральность
time
information space
information space
virtual reality
temporality
Issue Date: 2018
Citation: Дзьобань О. П. Темпоральна складова у просторово-часовому континуумі віртуальної реальності / О. П. Дзьобань // Стратегічні пріоритети. – 2018. – № 2. – С. 118–126.
Abstract: Показано, що віртуалізація життєвого часу людини та суспільства характеризує принципово новий тип символічного існування людини, соціуму, культури. Миттєве подолання відстані за допомогою наднових телекомунікацій і надшвидкісних транспортних засобів дає можливість організаціям і індивідам спільно проводити час без безпосереднього просторового зближення, що включає їх у пластичні багатопростірні структури, які плавно переходять у діючі й постійно оновлювані мережі взаємодії. Час віртуальної реальності все ще залишається малодослідженим, а спроби його вивчення й онтологічного обґрунтування є нечисленними, тому метою статті є осмислення темпоральних характеристик віртуальної реальності на рівні філософського узагальнення. Звертається увага на цінність часу, яку запропоновано розглядати як конгеніальну до цінності самого життя. При розгляді часу як порядку й міри існування віртуальної реальності, якісна характеристика часових відносин пов’язується зі структурою і змістом, а кількісна – з тривалістю часу віртуальної реальності. Особлива увага приділяється темпоральності світу, яка вважається методологічною основою розкриття сутності часу віртуальної реальності. В результаті на підставі нелінійного підходу до розуміння часу «віртуальне» визначається як необхідний елемент реальності, як додатковий вимір, завжди співіснуючий з реальними об’єктами. Доводиться, що час багато в чому знищується миттєвим зв’язком між комп’ютерами, ті важелі суспільного життя, що були ефективними ще кілька років тому, сьогодні не діють. Зміни часових меж, поява позачасових понять в інформаційну епоху пов’язані також з новітніми репродуктивними технологіями людського організму, в тому числі й шляхом клонування. Усі ці явища пропонується розцінювати як віртуалізаційні деформації сутності просторово-часового континууму в інформаційну епоху, і як кардинальні трансформації його розуміння. Надмірна актуалізація віртуальної складової життєвого часу загрожує деструктивністю для особистості, оскільки сама реальність у своїй значущості для людини втрачає основу, і в ній відбувається нейтралізація смислу і, як наслідок, «втрата часу».
Показано, что виртуализация жизненного времени человека и общества характеризует принципиально новый тип символического существования человека, социума, культуры. Мгновенное преодоление расстояния с помощью сверхновых телекоммуникаций и сверхскоростных транспортных средств дает возможность организациям и индивидам совместно проводить время без непосредственного пространственного сближения, который включает его в пластические багатопростирни структуры, плавно переходят в действующие и постоянно обновляемые сети взаимодействия. Время виртуальной реальности все еще остается малоисследованным, а попытки его изучения и онтологического обоснования немногочисленны, поэтому целью статьи является осмысление темпоральных характеристик виртуальной реальности на уровне философского обобщения. Обращается внимание на ценность времени, которое предложено рассматривать как конгениальный к ценности самой жизни. При рассмотрении времени как порядка и меры существования виртуальной реальности, качественная характеристика временных отношений связывается со структурой и содержанием, а количественная - с продолжительностью времени виртуальной реальности. Особое внимание уделяется темпоральности мира, считается методологической основой раскрытия сущности времени виртуальной реальности. В результате на основании нелинейного подхода к пониманию времени «виртуальное» определяется как необходимый элемент реальности, как дополнительное измерение, всегда сосуществующие с реальными объектами. Доказывается, что время во многом уничтожается мгновенным связью между компьютерами, те рычаги общественной жизни, были эффективными еще несколько лет назад, сегодня не действуют. Изменения временных границ, появление вневременных понятий в информационную эпоху связаны также с новейшими репродуктивными технологиями человеческого организма, в том числе и путем клонирования. Все эти явления предлагается расценивать как виртуализационным деформации сущности пространственно-временного континуума в информационную эпоху, и как кардинальные трансформации его понимания. Чрезмерная актуализация виртуальной составляющей жизненного времени грозит деструктивностью для личности, поскольку сама реальность в своей значимости для человека теряет основу, и в ней происходит нейтрализация смысла и, как следствие, «потери».
Description: It is shown that virtualization of the life-time of man and society characterizes a fundamentally new type of symbolic of human existence, society and culture. Instant bridging distance using supernovae of telecommunications and high-speed vehicles enables organizations and individuals together to spend time without direct spatial convergence that includes them in plastic multi-dimensional structure, which gradually becomes a current and constantly updated network. Virtual reality is still unexplored, and the attempts of its study and the ontological study are small, therefore the article is aimed at understanding the temporal characteristics of virtual reality on the level of philosophical generalizations. Attention is drawn to the value of time, which are considered as congenial to the value of life itself. When considering the time of the order and measure of the existence of virtual reality, qualitative characteristics of temporal relations associated with the structure and contents, and quantitative – with the length of time of virtual reality. Special attention is paid temporality of the world, which is considered the methodological basis of the disclosure of the essence of virtual reality. As a result, on the basis of the nonlinear approach to understanding time "virtual" is defined as a necessary element to reality as an extra dimension, always coexists with real objects. It is proved that the time was largely destroyed by instant communications between computers, the levers of public life, which were effective a few years ago, today, do not apply. Change the time boundaries, the emergence of timeless concepts in the information age are also associated with advanced reproductive technologies, the human body, including through cloning. All of these phenomena is regarded as virtual deformation of the essence of the space-time continuum in the information age, and as a fundamental transformation of his understanding. The excessive actualization of the virtual component life time in danger of destructiveness to the individual, since reality itself in its significance for man loses the Foundation and it is the neutralization of meaning and, as a consequence, "loss of time".
URI: https://dspace.nlu.edu.ua/handle/123456789/15617
https://niss-priority.com/index.php/journal/article/download/12/12/
Appears in Collections:Наукові статті кафедри філософії

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Dzoban_118-126.pdf296.27 kBAdobe PDFThumbnail
View/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.